Будьмо відповідальними

   Три учні вирішили відправитися в шлях до своєї мрії, що проходив по безлюдних місцях. Учитель дбайливо зібрав те, що могло кожному з них стати в нагоді в дорозі, адже він-то знав, що їх чекає попереду, бо сам не раз ходив цими шляхами. Рано вранці він зустрів їх у своєму шатрі і, передавши кожному зібрані саме для нього речі, помолився з ними і благословив їх на шлях. Учні вийшли з його шатра, і у кожного за спиною була торбинка з усім необхідним.

   Перший учень не хотів звалювати на свої плечі такий тягар, бо вважав, що він тільки затримає його в дорозі. Він вирішив взяти тільки трохи їжі та води, щоб без нічого швидше пройти шлях, а все, що здавалося йому зайвим, виклав з мішка.

   Другий вирішив, крім усього іншого, набрати купу речей, до яких він звик. Виявилося, що в один мішок все це не поміщалося, і довелося йому тягнути на собі два мішки.

   Третій учень взяв тільки те, що приготував йому Учитель, нічого не додаючи і не викладаючи, і відправився в дорогу.

   Минали дні. Подорожні йшли кожен своєю дорогою

   Спочатку перший учень просувався дуже швидко, але через кілька днів, коли у нього закінчилася їжа, він ослаб від голоду, впав і незабаром помер, так і не дійшовши до заповітної мети.

   Другий йшов дуже повільно через набраних непотрібних речей, з якими він ніяк не хотів розлучатися. Незабаром він так втомився, що вирішив залишити всі спроби пройти шлях, зрозумівши, що це неможливо, особливо, коли дорога вела через гори і неприступні скелі.

   А третій, як не важко було йому йти з вантажем, після кожного прийому їжі вставав повний сил, та й ноша його після кожного привалу ставала все легше і легше. Так він благополучно дійшов до наміченої мети.