Рядки, які вражають... (пишуть наші діти)

Кожен новий день відкриває нам безліч можливостей і невіданих доріг. А що в цей час робиш ти? Про що мрієш і чого прагнеш? Мовчання. Жодної відповіді.

   Я люблю тебе…

    Так багато гучних слів і так мало вартих уваги вчинків… Наш соціум пристосований до життя,мета якого – «тільки виживання». І марно ламати стереотипи чи боротися з режимом, які вигадали ми – люди, або, як кажуть літератори, – цвіт нації.

   На Землі 7 мільярдів людей і близько 307 країн, а в думках тільки вона – юна й замордована нерозумінням своїх же, не чужих, – Україна. В одному слові ховаються біль і радість , смуток і дзвінкий сміх.

   Я люблю тебе…

   Ми живемо в країні , яка виборола волю й незалежність. А що зробив ти? Колись вважали, що Україна – для слабодухих , а сильні повинні йти в «нові краї». Час доводить зворотне. Світ сходить з розуму, ніякі лікарі не здатні його вилікувати. З якою метою в ХХІ столітті починається війна? Це особиста деградація, що призвела до апатії й знецінення авторитету нашої нації? А вигода з цього тільки «верхам»? Будь-які дії мають мати пояснення, але не кожному дано його усвідомити. В Україні проживають 47 мільйонів людей, у всіх своє бачення сьогодення. Нас об’єднує думка про щасливе майбутнє.

   Я люблю тебе…

   Живемо в країні, яка не має чітких кордонів, солідного авторитету у світі. Ми – вільний народ України, хочемо стояти на одному щаблі з світовими лідерами, розвиватися економічно й промислово. Невже людський чинник, що відповідає за трудову діяльність, увімкнув паузу?

   Я хочу жити у вільній державі й бачити свідому націю, прокидатися від співу солов’їв і дихати «своїм» повітрям, у думках окреслювати єдині кордони, писати листи незнайомим людям і знати, що відповідь отримаю рідною українською… Прагну, щоб Державний Гімн не був словами, які повинні вивчати першокласники, а душевним збагаченням для патріотів. Закон має бути опорою, а не методом залякуванням. Я хочу, щоб мати вибирала одяг синові на весілля, а не на похорон. Мрію, щоб люди плакали від щастя. Щоб увечері чоловіки поверталися в затишні квартири, чули дзвінкий сміх, а не сиділи в окопах, прислухаючись до мінометних пострілів. Щиро бажаю, щоб діти не страждали через помилки дорослих,абсурдні чи субстантивовані, але все ж таки вагомі, гріхи соціуму. Просто треба прокинути свідомість, а це, як доводить історія, ми можемо.

   Я хочу бачити щасливу націю,до безтями закоханих у Батьківщину людей. Моя Україна хоче, щоб ми жили нею, милувалися її красою, слухали й чули істину, мріяли й творили, любили та раділи, гордилися нею, як рідною матір’ю.

   За всі страждання, за муки й біди, що принесли тобі нерозумні діти, прости нам, рідна земле…

   Я люблю тебе, Україно!