Із шкільної газети (поринаю в спогади - 2009р.)
Ліцей… Мені здається, що у нього є якісь магічні можливості, бо скільки у його стінах здружилося учнів! Два роки, проведені тут, стали для мене одними з найкращих. Я дуже рада, що тут навчалася. Дуже шкодую, що не прийшла сюди у 8 клас.
Ковальчук Анна, 11-Ф клас
Ліцейні дні летять, летять, як ті хвилини…
А час не в силі зупинити ми.
Хтось хоче, щоб усе закінчилось скоріше.
Хтось хоче залишатись тут завжди.
Ліцейні стіни важко покидати,
Бо добре було нам – що не кажи!
Життя пливе – і ми за течією,
Немов кораблики, у море запливли.
Рошко Мар’яна, 11-Ф клас
Буду щирим, за ці два роки я ні на мить не пошкодував, що прийшов сюди навчатися. Тут розумні, висококваліфіковані, хороші вчителі. Я безмежно вдячний за цікаві уроки мудрості (особливо вчителям-філологам!!!). Єдине, що б хотілося змінити – зруйнувати бар’єр, що інколи виникає, між учнями інших профілів. А загалом – все чудово! До побачення, ліцею! В добру путь, випускники!
Козак Назарій, 11-Ф клас
Перші ліцейні дні здавалися вічністю. Важко було звикнути до нових однокласників, до вчителів, які вимагали більшого, ніж у школі, до стін, які, здавалося, ніколи не стануть рідними… Сьогодні це тільки спогади… Все минуло: плач за домом, сум за шкільними друзями, переживання перед уроками… Час замінив сльози щирим сміхом, тугу – веселими дискотеками, невпевненість – підтримкою нових друзів. Ми не говоримо: «Прощавай, ліцею!» Ми кажемо впевнено: «До зустрічі!»
Яцишин Оксана, 11-Ф клас
Найголовніше, чого я навчилася у ліцеї, – любити і поважати людей, прагнути допомогти їм, почала цінувати справжню дружбу. Так, саме тут я вперше відчула, що таке довіра. Тут я навчилася жити!
Феценець Ірина. 11-Ф клас
Як важко і гірко усвідомлювати, що йдеш у доросле невідоме життя. 4 роки пролетіли так швидко, що я й не отямилася. Згадую сьогодні все: і як плакала у 8-му класі, і як долала певні труднощі, і як тішилася своїми досягненнями. Тут я стала самостійною, тут знайшла багато вірних друзів. Ліцею, я ніколи тебе не забуду!
Гриньків Оксана, 11-Ф клас
Згадую свої перші дні в ліцеї… Його, як мені тоді здавалось, непривітні стіни, навіювали сум і тугу за рідним домом. Незнайомі діти, вчителі, перші пари, зелені піджаки, навчання у суботу – все це не викликало у мене великої радості. Та згодом все стало на свої місця. Я знайшла багато друзів, без яких зараз не уявляю свого життя. Я й не помітила, як швидко пролетів час… Ще мить – і в таких рідних для мене стінах пролунає останній дзвінок…Як би не склалася моя доля, думками завжди повертатимусь до рідного ліцею, до добрих і розумних вчителів, до щирих друзів!
Зеленчук Христина, 11-Ф клас
Прийшли в ліцей. Змінилося життя…
Усе нове: і класи, й вчителі.
Так довго не зникало відчуття,
Що у ліцеї цьому ми – чужі.
Ми плакали, що важко нам усім,
Ми плакали, що важко в світі жити,
Ми спали – й бачили свій рідний дім,
Не раз хотіли крок назад зробити.
Та потім раз – і дружба нас усіх
Безболісно з’єднала воєдино!
Тепер в ліцеї чути тільки сміх,
Немає жодної, щоб плакала, дитини!!!
Ми живемо усі, немов сім’я,
Одна, велика, дружна й дуже щира!
Єднають нас всіх справжні почуття,
Любов у нас – взаємна й незрадлива.
Тепер ми плачемо, бо скоро покидати
Нам треба класи, друзів, вчителів…
Не буде кому віддано навчати,
Бо в час цей заміняли нам батьків.
Два роки пролетіли, як один день.
Неначе за водою все спливло…
Хоч залишилося багато світлих вражень –
Та років тих двох ніби й не було.
Лише один рік – й було би достатньо,
Щоб познайомитись, здружитись, полюбити…
Але два роки – це вже аж занадто,
Занадто мало часу, щоби жити!
Лаптюк Іванна, 11-Ф клас
Ну ось і все. Ще мить – і за порогом
Залишиться дитинство назавжди,
В широкий світ простелиться дорога,
Хіба що в мріях ми повернемось сюди.
Ще крок один – і юність романтична
Відкриє радо нам свої обійми,
Чекають нас країни екзотичні,
Такі, які ми бачили у фільмах…
– Ага, помрій! Спустися з хмар на землю!
Реальний світ чекає тут на тебе:
Навчання, праця і земні проблеми.
Життя таке, а десь далеко – небо!..
Прощавай, дитинство наше миле!
Прощавай, п’янка дитяча мріє!
Ми птахами в світ новий полинем,
Віру в серці несучи й надію.
Прощавайте, любі вчителі!
Ви для нас завжди були батьками,
Простелили нам до знань стежки,
Вірно вчили йти тими стежками.
Вам уклін доземний, дорогі!
Будьте завжди молоді й здорові,
Щоб змогли зустріти нас колись,
Сповнені натхнення та любові!
Боднар Ярина, 11-Ф клас
Немає коментарів:
Дописати коментар