Обдаровані діти – потенціал української науки

Яницька Г.Г.

Обдаровані діти – потенціал української науки

Обдаровані діти – це цілий світ, особливий світ дитинства. 

Це дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства.

А.Веліканова

   У Національній доктрині розвитку освіти в Україні ХХІ століття наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, різносторонній розвиток у них творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти та самореалізації особистості. Аналіз нормативних документів у сфері освіти засвідчує: проблема обдарованості – найактуальніша. Тому педагогам дуже важливо виявляти юні обдарування, зорієнтовувати навчально-виховний процес на перетворення їх у справжній суб’єкт освітнього простору.

   Численні дослідження, проведені як у нашій країні, так і за кордоном, свідчать про те, що «завжди народжується однакова кількість обдарованих, надзвичайно обдарованих і геніальних людей» [4, с.57]. Обдарована дитина вимагає до себе особливої уваги не через власні примхи, а завдяки своїм особливостям. Важливо пам’ятати, що її нуртуючі енергія та ерудиція повинні знайти творчий вияв, пильну увагу. Особистість обдарованої дитини несе у собі очевидні свідчення її незвичайності.

   Учителю-філологу легко визначити характерні особливості обдарованої дитини у гуртковій роботі Малої академії наук України:

- багатий словниковий запас, лідерство у спілкуванні з однолітками,

- володіння великим обсягом інформації (компетентність);

- різносторонність інтересів (її цікавить практично все – звідси й надзвичайна допитливість);

- високий рівень запам’ятовування (вміння коротко, чітко і ясно викласти відому інформацію), легкість самого процесу пригадування;

- наполегливість і постійність, рішучість і впертість (такі риси характеру обдарованої особистості вкрай необхідні для виконання завдань, розв’язання складних проблем);

- упевненість у своїх силах і здібностях, повна незалежність у думках;

- відчуття власної цінності (здатність до самоаналізу, терпиме ставлення до критичних зауважень, креативність у висловленні думки);

- творчі здібності (вміння складати вірші, прозові твори, декламувати, співати тощо).

   Обдарованих дітей, які виділяються з-поміж своїх однолітків високим творчим та науковим потенціалом, інтелектуальною розкутістю, начитаністю, схильністю до нестандартного розв’язання проблем, неординарністю мислення та світосприйняття, небагато. Але вони є! У межах гурткової роботи в МАН України їх важко не помітити, а навпаки – керівник гуртка з позиції професійної етики та обов’язку має задовольняти їхні інтелектуальні потреби, приділяти їм неабияку увагу. Підтримую думку В. Остапчук, що «найважливівше – не закопати талант, а усілякими засобами сприяти розвиткові інтелекту. Адже високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна, емоційно врівноважена, незалежна» [5, с.9].

   Керівник гуртка зобов’язаний творчо та науково співпрацювати з обдарованими особистостями, допомагати зрозуміти, що час, проведений на заняттях, витрачається для їхнього наукового зростання, розкриття потенційних здібностей на основі активної творчої діяльності; це час великого натхнення, пошуку способів зростання, допомоги, корекції, підтримки зі сторони наставника.

   Отже, у роботі з обдарованими юними науковцями важливо створювати не тільки сприятливі умови для їх розвитку на уроках і в позаурочний час, а й психологічно готувати їх до наполегливої праці: допомогти усвідомити, що розвинути свої здібності та досягти успіхів можуть лише ті люди, які готові долати труднощі, тобто сильні особистості, здатні проявити наполегливість, дисципліну в самоосвіті. Щоб здібності особистості виявлялися своєчасно та успішно реалізовувалися, необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і внутрішні психологічні зусилля індивіда.

  Важливо залучати обдарування до участі в роботі Малої академії наук України, адже науково-дослідницькі роботи дають широкі можливості спробувати себе у науковому пошуку, побачити результативність власного дослідження, позмагатися із рівними, відчути радість від успіху. Юні науковці отримують безцінний досвід самостійного пошуку, досягають великої внутрішньої зрілості, набувають важливої наукової компетенції. Як правило, «манівці» успішно демонструють креативність у наукових пошуках, отримують вагомі самостійні результати роботи. Можливо, не всі вони стануть науковцями, але в мйбутньому дорослому житті будуть особистостями, здатними до непересічних рішень, стануть спеціалістами-професіоналами. Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова еліта України – це її гордість, честь і світова слава та велич, це розумовий потенціал української держави, який прокладатиме дорогу українському суспільству до вершин світового прогресу. Тому сучасна система освіти несе величезну відповідальність перед суспільством за створення оптимальних умов для інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а, отже, в кожному навчальному закладі повинні забезпечуватися фактори оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів.

Список використаної літератури

1. Веліканова А. Обдаровані діти – хто вони? // Психолог. – 2006. – №42. – с.18-21.

2. Заболотний О. Як знаходити знання. Організація науково-пошукової дослідницької діяльності учнівської молоді // Українська мова та література. – 2003. – №2. – с.94-106.

3. Іванова Л. Школа та шкільний учитель в системі Малої академії наук // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №7. – с.13-16.

4. Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми // Психолог. – 2006. – №25-28. – с.57-81.

5. Остапчук В. Обдаровані діти. Які вони? // Шкільний світ. – 2009. – №19. – с.9-10.