Хіба не так??? (зі сторінок улюбленої газети "Голос народу")

***

Кобзар у постаменті молодий –
Душа і через камінь ніби дише…
Зібрався люд на площі чималий
І гомонить про Кобзаря у тиші.
Пророка славлять в молитвах отці святі
І молодь в віршах прославляє…
Лиш ті, що у житті гріхи чинять,
Додолу мовби зрідка погляд опускають!
Не вишита сорочка – показник,
Не слів гучінь, не заклики до волі,
А справ житейських добрих виразник
І, як Тарас казав, не пити в люду крові…
Букети й свічі стеляться до стіп,
Шевченку зігрівають тіло в мурі,
Він так хотів, щоб на столі були і сіль, і хліб,
І не літали по Вкраїні вражі кулі.
Він вірив, що настане час
І клятий нелюд згине на поталу,
А ми не вміли об’єднати нас
І знову боремося за Вітчизни славу.
Ми ненароком, а хто, може, і з ума,
Чинили лихо для свого народу –
Вітали партії, шукали нам вождя,
Тим самим нищили свою свободу.
Ми чварами засіяли село, і місто, і район, й державу,
Бо поділити не могли партійні стяги…
Тим часом ворог зовнішній не спав
І Бог, напевно, нас за все скарав…
І сльози… Знов ллється кров синів і доньок України,
Яка вже, вірили, що вийшла із руїни…
Не вийшла, завели…Ті, що найвище стяг несли!
Тарасе, прокинься! Молюсь до Тебе, мов до Бога!
І просвіти Ти нам дорогу!
Убережи від фальші й блуду, від фарисеїв і Іуди…
Кобзар у постаменті молодий –
Душа і через камінь ніби дише...
Всі розійшлися – час уже такий,
Лиш свіча пам’яті горить у сокровенній тиші…

Ірина Зенчак -Гулька,

начальник відділу освіти Чортківської РДА