Опис досвіду

ОПИС ДОСВІДУ 

ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ 

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЛІЦЕЮ-ІНТЕРНАТУ 

ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ІЗ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ 

ЯНИЦЬКОЇ ГАЛИНИ ГРИГОРІВНИ 

ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДОСЯГТИ УСПІХУ В БУДЬ-ЯКІЙ СПРАВІ,

ТРЕБА ДОТРИМУВАТИСЯ ПРАВИЛА:

ВАЖКЕ СЛІД ЗРОБИТИ ЗВИЧНИМ,

ЗВИЧНЕ СТАНЕ ЛЕГКИМ,

ЛЕГКЕ ЗАЛИШИТЬСЯ ЗРОБИТИ ПРЕКРАСНИМ.

К. СТАНІСЛАВСЬКИЙ   

  Сучасні соціальні замовлення на дослідження механізмів розвитку творчого потенціалу особистості характеризують особливу актуальність проблеми креативності, що вимагає безперервного вивчення структурних компонентів, які допоможуть особистості проявляти себе в творчій та навчальній діяльності, а також займатися самовдосконаленням, включаючись у відповідні види креативних відносин із метою досягнення співгармонійності індивідуальних креативних якостей, прямуючи до свого повного професійного самовизначення.

   Особливо актуальним стає впровадження креативних якостей у навчальний та виховний процес у нашому закладі, оскільки ми формуємо цілісну особистість в умовах профілізації.

   Сучасні освіта та наука особливу увагу в останні десятиліття звертають на сферу творчості, інноваційну діяльності в різних галузях, формування креативної культури особистості. Причини, що стимулюють такі напрямки, очевидні:

• зростає потреба у висококваліфікованих творчих кадрах;
• необхідно розв’язувати надзвичайно складні проблеми, де може допомогти лише творчий підхід;
• треба аналізувати та використовувати нову інформацію в найбільш ефективних напрямках.

   Тому основне завдання, яке ставлю перед собою при підготовці до уроку, –  формування сучасної особистості, яка впевнено почуватиме себе в будь-якому середовищі та заявить про себе за допомогою вміння правильно, аргументовано, цілісно, по-науковому спілкуватися, вести дискусії, відстоювати свою думку, впевнено почувати себе в соціумі. Лише дитина начитана, самовпевнена – цілеспрямована. Сьогодні недостатньо знати, що було в минулому, яка ситуація в теперішньому, набагато важливіше усвідомити й чітко зрозуміти, у якому напрямку потрібно рухатися в майбутнє.

   Одним із таких напрямків є інноваційне креативне навчання, яке базується на психолого-педагогічних знаннях, творчих досягненнях, його впевнено можна назвати освітою ХХІ століття, що функціонує за визначеними принципами (таблиця 1).

   У цьому розумінні інноваційне навчання трактується як орієнтація особистості у швидких перемінах в соціумі, готовність до невідомого майбутнього за рахунок розвитку творчих здібностей, дивергентних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми. На уроках української мови та літератури стараюся моделювати такі ситуації, які носять випереджувальний характер, оскільки обдарована дитина – це не просто учень, а творчий учень, учень-дослідник, учень-науковець. Сьогодення вимагає чіткого, швидкого, нестандартного мислення. У демократичному суспільстві молода людина повинна чітко відстоювати свою життєву позицію, не попадаючи під чужий вплив (конкретної людини, літературних критик, засобів масової інформації тощо)

   На уроках української мови та літератури розкриваються творчі здібності, навики дослідницької роботи, уміння вільно спілкуватися, будувати по-науковому правильно  дискусії.

   У роботі чітко дотримуюся принципів інноваційного креативного навчання, бо за їх допомогою відбуваються дуже необхідні перетворення:

Набуття знань – застосування досвіду – перетворення досвіду

Таблиця 1

Принципи інноваційного креативного навчання
Підготовка до твор-чості	Перехід від проектування елементів до проектування діяльності	Формування світогляду, основа якого – багатогранність рішень, терпіння до деформованого мислення; моральна відповідальність за свої вчинки	Реалізація міждисциплінарних зв’язків з метою формування системи узагальнених знань	Розвиток багатогранного мислення й інтелектуальної діяльності

   Здатність до набуття знань називається навчанням, здатність до застосування досвіду –інтелектом, здатність до перетворення досвіду – креативністю.

   Креативність як ціннісно-особистісна категорія є невід’ємною частиною людської духовності й умовою творчого розвитку особистості, виступає істотним резервом її самоактуалізації, виражається не стільки багатогранністю наявних знань (як соціально закріплених стереотипів, виражених в правилах та законах), скільки сприйняттям, відчуттям проблеми, відкритістю до нових ідей і схильністю руйнувати або змінювати стереотипи з метою створення нового; отримання неочікуваних і незвичайних вирішень життєвих проблем. Креативність залежить від уміння по-різному використовувати в навчальних ситуаціях інформацію в швидкому темпі. Таку здатність назвали креативністю (від лат. сreatio – творіння, створення) і стали вивчати, незалежно від інтелекту, як потенціал, що відображає властивість індивіда створювати нові поняття й формувати нові навички.

   У цьому розумінні креативність стає своєрідною складовою у виробничих, ділових, повсякденних діях видатних науковців, учених, педагогічних працівників, а також обдарованих учнів. Підтвердженням цього є навчальна дільність, науково-дослідницька діяльність, їх практична цінність, їх перспективність у  пошуках особливостей перебігу творчих процесів, є каталізаторам розвитку креативних стратегій особистості.

   Важливе місце  в становленні та розвитку креативності ліцеїста-філолога займає індивідуальність учителя-словесника, тому розумію, що повинна позитивно впливати  на особистість учня, враховуючи такі фактори:

1) визнання цінності креативного мислення;

2) заохочення до самоповаги;

3) вільне маніпулювання об’єктами та ідеями;

4) нівелювання почуття страху перед оцінюванням;

5) уміння надавати конструктивну інформацію про креативний процес;

6) уміння розвивати креативну критику.

   Упровадження креативного педагогічного підходу  при вивченні філологічних дисциплін є необхідною умовою для створення духовно багатої, соціально активної, фізично розвиненої творчої особистості.
     Щоб досягти бажаного результату, креативна діяльність має бути організована поетапно. Для виявлення та розвитку внутрішніх можливостей юного філолога необхідним є створення певних умов, а не форсування творчого розвитку. Відповідно до цього послуговуюся зовнішніми та внутрішніми умови розвитку креативності. К. Роджерс вважав, що внутрішні умови в основному залежать від зовнішніх.

Зовнішні умови розвитку креативності:

• забезпечення психологічної безпеки (повага до учня як до особистості, відсутність зовнішнього оцінювання, переведення дитини на самостійне оцінювання продуктивності власної діяльності тощо);
• забезпечення психологічної свободи (свобода у виявленні власних почуттів та переживань, думок, як позитивних, так і негативних).

Внутрішні умови розвитку креативності:

• відкритість особистості для нового досвіду;
• внутрішнє оцінювання власної творчості з позиції суб’єктивної значущості;
• можливість оперувати образами та поняттями.

   У сучасній освіті гостро стоїть проблема створення спеціальних методик для розвитку креативності особистості. Існують різні підходи до побудови програм, що спрямовані на актуалізацію творчих здібностей. Вони спрямовані на розвиток окремих складових креативності. Я виділяю ті, де чітко сформульовані основні принципи розвитку креативного мислення:

1.   Виділення необхідних та достатніх умов вирішення завдання.

2.  Готовність відмовитися від попе­реднього досвіду, отриманого під час вирішення подібних завдань.

3. Розвиток здібності до поєднання проти­лежних ідей із різних сфер досвіду та вико­ристання отриманих асоціацій для вирішення проблеми.

4. Розвиток здібності до усвідомлення поля­ризуючої ідеї в конкретній галузі знання та звільнення від її впливу.

   При викладанні філологічних дисциплін особливу увагу  звертаю на:

а) психологічну безпеку, психологічну свободу, емпатійне розуміння, свободу від оцінювання;

б) прийняття, створення атмосфери любові та довіри;

в) атмосферу спонтанності та свободи.

   Формування креативності відбувається безпосередньо під впливом мікросередовища, що відповідат­и таким вимогам:

• нерегламентованість поведінки;
• предметно-інформаційне збагачення;
• наявність взірців креативної поведінки.

   Мікросередовище  здійснює істотний формуючий вплив на мотиваційну, когнітивну та поведінкову сторони креативності.

   Узагальнюючи досвід учених-дослідників творчості, опираючись на власний досвід роботи, можна визначити креативність як сукупність різноманітних можливостей, кожна з яких може проявлятися по-різному та супроводжуватися такими ознаками:

• відкритість досвіду – чуттєвість до нових проблем;
• широта категоризації – віддаленість асоціацій, широта асоціативного ряду;
• швидкість мислення – здатність переходити швидко від однієї категорії до іншої, від одного способу вирішення до другого;
• оригінальність мислення – самостійність, неординарність, дотепність рішень.

   Творча діяльність на уроках української мови та літератури є шляхом до пізнання світогляду, розвитку креативності, рушійною силою становлення особистості та включає структурні  компоненти – детермінанти творчого становлення (таблиця 2).                                     Таблиця 2

Структурні  компоненти розвитку та становлення креативності особистості
пізнавальна мотивація	дослідницька творча активність	здатність прогнозувати і передбачати	можливості досягнення оригінальних рішень	уміння створювати ідеальні еталони

   Аналізуючи основні структурні компоненти  креативності, бачу, що учні-старшокласники, досліджуючи, а в подальшому, захищаючи свої доробки перед однокласниками, вчителями, працюють відповідно до сутності змісту основних компонентів креативності, спостерігаються:

• зацікавленість парадоксами;
• схильність до сумнівів;
• гострота думки;
• відчуття новизни;
• творча уява;
• розвинута інтуїція;
• уміння проводити аналогії;
• чіткість та логічність;
• самокритичність;
• впевненість і незалежність;
• естетичне відчуття краси;
• уміння використовувати різні форми доведення власної точки зору;
• дотепність.

   Таким чином, на уроках формується впевнена в собі особистість, це є результатом узгодженості, збалансованості, необхідного розвитку всіх складових актуальних для успішного творчого пошуку. Ядро такої піраміди – дослідження нового, що змінює звичний погляд на явище, розвиває в учнів можливості творчо освоювати новий досвід.

  Основою такого освоєння є цілеспрямоване формулювання творчого та критичного мислення, досвіду та інструментарію навчально-пошукової діяльності, пошук та визначення особистого сенсу й ціннісних відносин.

   Узагальнюючи зміст та структурні компоненти креативності як основи творчої діяльності на уроках української мови та літератури, роблю висновки:

1. Креативні можливості існують у кожній дитині та можуть змінюватися впродовж її життя.

2. Необхідно здійснювати вивчення рівня сформованості креативних якостей на особистісному рівні, аналізуючи та зіставляючи окремі аспекти цілісного розвитку загальної креативної культури обдарованого учня.

3. Значну роль у формуванні та прояві креативності особистості відіграє середовище,зокрема навчальний заклад, сім’я та позашкілля.

4. Особливу роль у розвитку креативності необхідно відвести   вихованню та навчанню в позаурочний час, оскільки особистість включається у сферу відповідних креативних відносин, отримує більше можливостей для свого формування відповідних якостей.

5. Аналіз рівня сформованості креативних якостей особистості сприятиме педагогічно доцільному включенню учнів у різнобічні творчі відносини та корекції якостей, над якими необхідно попрацювати, цілеспрямовано займаючись їх самовдосконаленням на шляху до професійного самовизначення.

6. Науково-психологічні засади розвитку творчого потенціалу обдарованого школяра вимагають упровадження в методику викладання філологічних дисциплін інноваційних психолого-педагогічних технологій, зокрема:

• посилення ролі гіпотетичного мислення в навчанні;
• організація навчання на високому рівні складності;
• створення ситуацій, які б сприяли фантазуванню, гіпотетичному та асоціативному мисленню, баченню суперечностей, що сприятиме мо­білізації інтелектуальних зусиль учнів та спонукатиме їх до творчості;
• розвитку критичного мислення як обов’язкового компоненту наукової творчості.

   Безперечно, головний мотиваційний компонент як для вчителя, так і для учня – результат роботи.

   Креативно сформована особистість проявляє себе серед інших особистостей.

   На звичайному уроці учень оцінює свої можливості в порівнянні з однокласниками, стимулом виступає оцінка; на олімпіадах, конкурсах здобутки порівнюються із здобутками однолітків, стимулом виступає жага до перемоги, відчуття, що робота зроблена на результат.

   Мої учні, беручи участь у предметних олімпіадах, Міжнародному конкурсі знавців української мови ім. П.Яцика, у Всеукраїнському мовно-літературному конкурсі ім.Т.Г.Шевченка, у конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН проявляють креативні здібності, виборюючи перемоги. А це додає впевненості в собі учневі та вчителю, загартовує особистості учня та вчителя, мотивує подальшу навчальну, пізнавальну, розвиваючу, виховну роботу.