Бумеранг історії: на Аскольдовій могилі український цвіт!

   29 січня 1918 року на станції Крути відбувся бій між 300 сотнями українських студентів і юнкерів та більшовицькими загонами Муравйова. Він тривав близько 5 годин. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Через деякий час у студентів почали закінчуватись набої і вони розпочали відступ. Ті, кому це не вдалося, були захоплені в полон. Комуністи, розлючені спротивом, знущалися над полоненими, а потім розстріляли їх, за іншими версіями закололи багнетами. 

   Перед смертю учень 7 класу Пипський першим почав співати гімн України, його підхопили інші. Тривалий час тіла студентів лежали непохованими...

Павло Тичина
ПАМ'ЯТИ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
21 (8) березня 1918 р.

28 січня 1992 року Верховна Рада України

затвердила національний синьо-жовтий прапор

Державним прапором України

До речі

   Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик та мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово «хохол» монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.

   Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить і той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі або країни.

Чи знаєте ви, що

   Синьо-жовті поєднання отримали логічне оформлення як національні кольори українського народу у ХІХ і ХХ ст.

   Після того, як перервалася своєрідна традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, що перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не порушували.

   Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації.

   У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Започатковану ідею підхопили різні спортивно-просвітянські організації, зокрема відомі в усьому слов’янському світі так звані «Соколи». Для проведення першого крайового зльоту у Львові (1910) спеціально було виготовлено жовто-блакитний прапор.

   Відтоді й починається широке використання прапора – спершу на західноукраїнських землях, а згодом і на Лівобережній Україні.

   Особливого розмаху ці процеси набули під час святкування 100-літнього ювілею від дня народження Т.Г.Шевченка. Жовто-блакитні прапори супроводжували урочистості не лише в Україні (як Правобережній, так і Лівобережній), а й у Москві, Петербурзі, Оренбурзі, Омську, Відні, Празі, Варшаві, Кракові та інших містах.

   Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень.

   22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки.

   13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону Армію у вересні 1939 року.

   Синьо-жовті поєднання барв остаточно оформилися як єдинонаціональні на початку ХХ ст.

   Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо, або синій колір як символ миру, та жовті пшеничні лани, або символ достатку – жовтий колір.

Усім Тетянам зичу щастя, радості, краси!!!